Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка визначив лауреатів 2012 року.У літературі відзначені Петро Мідянка за збірку віршів 2010 року "Луйтра в небо" (висунутий на здобуття премії Асоціацією українських письменників) і Володимир Рутківський за історичну трилогію для дітей "Джури" 2007-1010 років ("Джури козака Швайки", " Джури-характерники "," Джури і підводний човен ", представлений Держтелерадіо України).
У номінації "літературознавство і мистецтвознавство" перемогла Тетяна Кара-Васильєва за книгу "Історія української вишивки".
У музичному напрямку лауреатом став композитор Віктор Степурко за псалмодійство "Монологи віків" для змішаного хору і соло інструментів (у семи частинах на канонічні тексти).
Премія в номінації "Образотворче мистецтво" була "виписана" найдорожчому художнику України - Анатолію Криволапу за цикл з 50 робіт "Український мотив".
Премії в номінації "концертно-виконавське мистецтво" та "народне і декоративно-прикладне мистецтво" цього року не визначені.
За матеріалами Gazeta.ua
(http://elbook.in.ua/?option=news&item=show&id=35)
Про П.Мідянку
"У Мідянки на один вірш 20 діалектизмів"
Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету (1982). З 1982 року працює вчителем української мови і літератури в загальноосвітніх школах сіл Новоселиця і Тисолово Тячівського району Закарпатської області.
Друкуватися почав з 1974 року. Автор поетичних книжок “Поріг” (1987), “Осередок” (1994), “Фараметлики” (1994), “Зелений фирес” (1999), “Трава Господня” (2001).
Учасник поетичних антологій “Вісімдесятники”, “Весни розспіваної князь”, “Звукове письмо”, “Сто років юності”.
Лауреат премій: “Благовіст” (1995), Бу-Ба-Бу (1995), літературної премії ім. Ф. Потушняка (1999).
Лауреат Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року-98” в номінації “Українська мова і література”.
Поезії П. Мідянки перекладено російською, угорською, англійською, чеською, сербохорватською мовами.
Бібліографія:
Івашків В. З позиції життєствердження // Жовтень. — 1988. — Ч. 8
Таран Л. Попытка эпичности // Литературное обозрение. — 1988. — Ч. 8
Баран Є. Петро Мідянка і Петрос Карпаторос… // Перевал. — 1995. — Ч. 1
Ципердюк І. Поет Срібної землі // Перевал. — 1995. — Ч. 8
Мокроусов А. Обозрение “НК” // Новый круг. — 1993. — Ч. 1. — Вып. ІІІ
Федака Д. Фараметлики П. Мідянки // Дукля. — 1995. — Ч. 1
Баран Є. Кохана Ельзо, знайте Закарпаття // Літературний Львів. — Січень 1996. — Ч. 2
Повх Л. Поет в інтер’єрі поезії // СЗ-фест. — 1999. — Ч. 44
Бондар А. Петро Мідянка — апостол поетичної гетерогенності // Література плюс. — 1999. — № 7-8.
Hбvraљ O, Koиik R. Exsotickyi ptak ukrainskej poesii // Literarny noviny. — Praha 2001. — 10 sprna.
Махно В. Срібна флейто. Срібної землі // Наш голос, Our voise, ukrainian montry. — 2001. — Липень-серпень. — Ч. 7–8.
Гаврош О. На берегах Влтави запахло Дніпром // Фест. — Жовтень 2001. — Ч. 40. — С. 14. Поет Василь Герасим'юк знає лауреата Шевченківської премії Петра Мідянку вже 20 років. "Його верлібри мають багато музики і ритму, - каже Герасим'юк. - У сучасній українській літературі склався загальний верлібр зі стьобом, написаний заради розваги публіки. Український поет, ніби Михайло Задорнов, постійно щось грає. Мідянка не такий. Він пише лемківським, гуцульським, бойківським говорами. У кожного письменника карпатського регіону на цілу книжку знайдеться 3-5 діалектизмів,але вони випиратимуть. У Петра на один вірш таких діалектизмів 20 і вони будуть природними, хоча нікому незрозумілими. Мідянка вміє так поставити слово, що ми самі не захочемо його зрозуміти. Поезія - це таємниця. Це не загадка. Загадку можна розгадати, а таємницю – ні".
Професор Володимир Панченко вказує на паралелі між поезією Богдана-Ігора Антонича та віршами Мідянки.
"У Мідянки, як в Антонича, є багато слів зі сфери ботаніки, - каже Панченко. - Поезія Петра має багато інтонацій. Його треба багато читати і слухати, аби ці інтонації відкрилися. У віршах є іронія, саркастичні інтонації. Петру зовсім не чужа злоба дня і він інколи собі дозволяє публіцистичний тон".
Нагадаємо, що 9 березня Петра Мідянку нагородили Шевченківською премією за поетичну збірку "Луйстра в небо".
Володимир Рутківський (18.04.1937)
 |
Володимир Рутківський — провідний український дитячий письменник. Народився в селі Хрестителевому на Черкащині. Навчався в Одеському політехнічному інституті. Друкується з 1959 року. Автор багатьох романів для дітей, серед яких «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі», «Сині Води» та інші.
Живе, працює і творить в Одесі.
Живе, працює і творить в Одесі.
«Важкий шлях до визнання в українській літературі! Працюючи з року в рік, щодня горблячись над письмовим столом, дочекатися слави у... 70 років! Саме так виглядає ситуація з одним з найкращих українських дитячих авторів Володимиром Рутківським. Про літератора почали говорити після виходу в «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–Зі» його книжки «Джури козака Швайки»...
Починав Володимир Рутківський як поет. Але згодом вирішив писати для дітей. Наївно вірив, що тут свободи буде більше. Та доля була до нього не вельми лагідна. У єдиному українському видавництві для дітей — «Веселка» — його твори стабільно забраковували. Але Рутківський не здавався: зробив авторський переклад своїх повістей і повіз до Москви. І там вони побачили світ у найвідомішому на той час видавництві «Детская литература».
Наступна книжка «Гості на мітлі» таки вийшла у «Веселці», але зі скандалом. «Чому я, український письменник, маю видаватися не рідною мовою і за межами України?» — звертався письменник до «керівних і спрямовуючих». Це подіяло, але й надломило щось всередині нього. Володимир Рутківський вирішив остаточно податися у «внутрішню еміграцію». Себто, писати в стіл.
Історія здавна його вабила. У школі навіть очолював археологічний гурток, який брав участь у розкопках найдавнішого поселення України в околицях рідного села. Його манить те, що досі залишається невідомим. Чому Іллю Муромця (а в історичній літературі вживається і Муровець), який похований у Києво-Печерській Лаврі, повністю собі «привласнила» Росія? Одесит пише повість «Сторожова застава», в якій подає інакший погляд на усталені події.
Чому про битву на Синіх Водах, яка була за 18 років до Куликовської, ніхто не згадує? Адже саме після неї була визволена Україна від монголо–татарського іга! І Рутківський створює великий роман для дітей «Сині Води»...
Народившись на Черкащині, ясна річ, письменник не міг оминути й козаччини. Але манять його не переможні баталії та славні гетьмани, а самі початки. Звідки взявся цей відомий на весь світ феномен народного лицарства? Так з’явилися «Джури козака Швайки».
Та в наші часи мало книжку написати (навіть шедевр), треба її ще й уміти видати. Літньому письменникові не до снаги такі зовсім не літературні вправи...
Нарешті на 70–му році життя Володимир Рутківський витягає щасливий квиток: «Джури козака Швайки» виходять в «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ЗІ» в чудовому оформленні Максима Паленка.
Книжку помітили. У рейтингу «Книжка року» вона посіла друге місце, у рейтингу радіослухачів — перше. Та ба! В умовах України популярність поняття абсолютно відносне. Якби це було у Франції, то ім’я письменника стало б відоме більшості школярам. А в нас... В інтернеті надибаєте хіба на одне інтерв’ю з Рутківським та одну рецензію на книжку...
Проте Рутківському цим ніколи перейматися. На 72–му році життя цінуєш кожну Божу днину. Щоранку, у вже поважному віці, він сідає за комп’ютер, аби кілька годин творити. До кінця року в «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ЗІ» має вийти продовження «Джур».
А щойно в одеському видавництві «Астропринт» побачила світ унікальна повість–сповідь «Потерчата». За внутрішньою напругою, драматизмом, мистецтвом оповіді «Потерчата» можна поставити поруч із дитячими повістями Григора Тютюнника. Тільки якщо в останнього домінує трагічна барва, то в Рутківського, попри всю жахливу ситуацію, гору беруть світлі інтонації. Як у фільмах Кустуріци, де будь–який жах можна перемогти тільки гумором...» (О.Гаврош)
У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:
- «Джури козака Швайки», 2007
- «Джури-характерники», 2009
- «Джури і підводний човен», 2010
Інтерв’ю
- Талант щедрий і веселий , «Одеські вісті» Людмила ЩЕРБАКОВА, 19.04.2007
Дякую за цікаву та корисну інформацію.
ВідповістиВидалитиХотілося, щоб й інші словесники так вдало поєднували педагогічну та творчу діяльність. (Про П.Мідянку)
ВідповістиВидалитиТак, але для цього потрібен дійсно неординарний талант! А ще шкода, що премію присуджують десь ТАМ, високо, а пересічний громадянин часто навіть уявлення не має про митців-номінантів, а пізніше - лауреатів. Та все ж дійсно приємно, що лауреатом став наш колега!
ВідповістиВидалити