вівторок, 6 листопада 2012 р.

День української писемності та мови


9 листопада 2012 року в України на державному рівні відзначається День української писемності та мови. Це масштабне і значуще свято для українців усього світу, які об’єднані спільним корінням, історією, мовою,  культурою і традиціями.
Пропонуємо сценарії святкових заходів, розроблених інститутом інноваційних технологій МОНМСУ:

“УКРАЇНСЬКА МОВА – НАШ СКАРБ”
для учнів старших класів                                                                 

Мета: вшанувати пам’ять славнозвісних просвітителів слов’ян – Кирила та Мефодія; розповісти про видатного давньоруського письменника-літописця Нестора; ознайомити з історією їх життя; розповісти про виникнення свята – Дня української писемності та мови; ознайомити учнів з історією виникнення письма; з’ясувати витоки нашої мови, її місце серед інших слов’янських мов; виховувати повагу до історичного минулого, інтерес до вивчення мов, любов до рідного слова.

Тип заняття: усний журнал.

Структура проекту:
розділи оформлені у вигляді сторінок:
1 сторінка. 9 листопада – День української писемності та мови.
2 сторінка. Нестор Літописець – “батько української історії та словесності”.
3 сторінка. Українська мова – державна мова України.
4 сторінка. З історії походження української мови.
5 сторінка. З історії виникнення української писемності.
6 сторінка. Кирило та Мефодій – слов’янські вчителі та просвітителі.
7 сторінка. Два різновиди слов’янських писемних знаків.
8 сторінка. Сучасна українська літературна мова.
9 сторінка. Мої висновки…
10 сторінка. Нетлінний скарб нації…

Обладнання: мультимедійний кабінет з відповідною апаратурою, екран, малюнки дітей; оформлення столу, на якому мають знаходитись підручники, чорнильниця,  а з пером у руках за столом мають сидіти Нестор Літописець; виставка портретів письменників та збірки їх творів; на окремому столі мають розміщуватись 6 капелюхів різних кольорів.

Ведучий 1.
Доброго дня, шановні друзі!
Ми раді вітати вас на “Святі українського Слова”!
Нехай цей незвичайний урок збагатить ваші знання про українську мову, її історію, традиції, допоможе дізнатись багато цікавого про визначних діячів української словесності. Або просто дозволить цікаво провести цей час із нами.

Ведучий 2. Натомість, ми просимо вас допомогти нам у підведенні підсумків уроку. Вашим завданням буде – дати оцінку всьому, що ви побачите і почуєте… Для цього ви маєте вибрати той колір цукерок, який допоможе вам висловити власну думку.
   (роздати дітям цукерки)
А тепер зверніть увагу на значення кольорів:
– зелений – що вам сподобалося на уроці.
– червоний – що не сподобалося.
– жовтий – що нового ви дізнались для себе.
– синій – що хотіли б побачити, або про що дізнатись ще про українську мову.
– фіолетовий – як вам можуть допомогти у навчанні такі уроки – проекти.
А тепер приєднуйтесь до нас і пориньте у чарівний світ знань…

1 сторінка.  9 листопада – День української писемності та мови.

Ведучий 1.
Здрастуй, Слово,
Українська Мово!
Здрастуй на межі тисячоліть!
Квітни калиново й барвінково,
Запашна вічнозелена віть!..

Ведучий 2.
Слово – брила, слово – крила, диво,
У незнане зоряне політ.
Через мову щиро і правдиво
Одкривається нам білий світ…

Ведучий 1. Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження, це почуття, які допомагають нам виразити любов і турботу про рідних та друзів, це радість, якою ми ділимось з коханою людиною, це душа, що випромінює життєву силу,  це невичерпне джерело, звідки ми черпаємо наснагу, знання і прагнення осягнути всесвіт.

Ведучий 2.
О слово рідне, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга?
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам’я… – так сказав відомий український поет Дмитро Павличко.

Ведучий 1. Мова – це одне з чудес світу. Вона являється тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ. Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської.  І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра: “Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”.

Ведучий 1. Українська мова входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов.  І тому завдяки проголошенню незалежності вона, як і українська культура, по праву  займають належне місце у світі.
А для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього, наш національний календар поповнився ще однією важливою датою для кожного справжнього українця – 9 листопада.

Ведучий 2. Свято було встановлено 6 листопада 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою  за підтримки ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі нашої мови  для розвитку українського суспільства Указом  № 1241/97 “Про День української писемності та мови”.
В Указі було зазначено: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

2 сторінка.  Нестор Літописець – “батько української історії та словесності”.

Хто не знає свого минулого,
Той не вартий майбутнього.
Хто не відає про славу своїх предків,
Той сам не вартий пошани…
                               Максим Рильський

Нестор Літописець: “Велика бо бывает польза от ученья книжного: книгами бо кажеми и учими есмы пути пути покаянью, мудрость бо обретаем и воздержанье от словес книжных. Се бо суть реки, наполняющие вселенную, се суть исходищя мудрости: книгам бо есть нещетная глубина – сими бо в печали утешаеми есмы…”.
Ви, напевно, здогадалися хто я? Так, мене звати Нестором. Народився я у Києві. У 17 років поступив послушником до Печерської обителі, але монахом став не одразу. Згідно з церковними правилами, ті, хто готував себе служінню Богу в монастирі, підлягав обов’язковому трирічному випробуванню. Випробування я витримав і був удостоєний дияконського сану.
У Києво-Печерській обителі було багато чоловіків високого розуму, які були взірцем духовного вдосконалення. Тут панували повага і злагода. Старші допомагали молодшим, наставляли їх, укріплювали їх віру. Цей час не пройшов марно.
   Я написав “Житіє Феодосія Печерського” та “Чтєніє про Бориса і Гліба”. Коли мені було 40 літ, а саме у 1110 році я взявся за написання літописного звіту, щоб розповісти нащадкам, “откуда єсть пошла русская земля, кто въ Киевъ нача первъє княжити…” . Для цього 1097 року я вирушив до Володимир-Волинського та Зимненського монастирів. Там я знайшов Волинський літопис. А ще познайомився з руськими літописними зведеннями і сказаннями, монастирськими записами, візантійськими хроніками. А ще записав цікаві розповіді старців, воїнів, мандрівників, свідків багатьох подій…”.

Ведучий 1. Писемні пам’ятки, створені видатним давньоруським письменником, прародителем художнього слова, літописцем Нестором, що народився поміж 1040 і 1056 роками, мали значний вплив на розвиток всієї української культури. Результатом такої 20-річної важкої праці Нестора Літописця стала “Повість минулих літ”.
Із Києва  “Повість…” пішла між слов’ян і стала досить популярною та шанованою. У ній автор використовував також численні праці своїх попередників (Василя, Федора, Никона Великого), а також усні народні перекази, свідоцтва очевидців, власні спостереження, вставки з Біблії, з перекладної грецької та болгарської літератури.

Ведучий 2. Для тих часів це була неймовірна титанічна праця, автором якої була освічена людина, що віддала своє життя улюбленому книжному навчанню, яка знала кілька іноземних мов.
   На відомій скульптурі Антокольського з Київського музею російського мистецтва ми бачимо Нестора з пером у руці, вічно схиленим над писанням, що творить подвиг життя свого, даруючи нам історію і сам залишаючись в ній.
У монастирській бібліотеці було знайдено опис зовнішності Нестора: “Нестор-литописец подобием сед, брада не раздвоилась, на плечах клобук, в правой руке перо, а в левой – чётки…”.

Ведучий 1. У цей день – 9 листопада – за традицією покладають квіти до пам’ятника Несторові Літописцю, відзначають найкращі здобутки просвітителів та мовознавців у сфері мови та культури України, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою.

3 сторінка.  Українська мова – державна мова України.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці –
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми – українці?..
                                                               Віктор Баранов

Ведучий 1. Упродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито “вторинність” української мови, ретельно приховуючи від нас величезний масив української писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть.
За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще в VІ – ІX столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до XІІІ – XІV століття. У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови (Х – ХІІІ ст.), українсько-білоруської (ХІV – XV ст.), слов’яно-української, староукраїнської (“простої мови”), церковнослов’янської (XIV – XVII ст.). Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини XVIII – XIX століть.

Ведучий 2. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається Іван Котляревський, а основоположником – Тарас Шевченко. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією.  Ще Вольтер зазначив, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя.

4 сторінка.  З історії походження української мови.

Ведучий 1.
Та звідки ж воно, оце слово,
Ніколи, здається, не чуте?
Ну просто не слово, а чудо –
Та звідки ж воно, оце слово,
Таке таємниче, неждане.
Таке невловиме, жадане
Зійшло у свідомості слово…
Українську мову відносять до індоєвропейської мовної сім’ї. Разом з російською та білоруською мовами вона входить до слов’янської групи мов світу. За основною версією їх походження вважалося, що після завершення праслов’янської епохи розпочався період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI – XII столітті під час феодальної роздрібленості Київської Русі. У цей час нібито сформувалась так звана давньоруська мова, на основі якої виникли три мови однієї групи – українська, російська та білоруська.

Ведучий 2. Сучасні дослідники, руйнуючи теорію єдності, вважають, що всі три слов’янські мови розвивалися незалежно одна від одної як мови самостійні, і ніякої спільної мови не існувало. Хоча безперервний історичний розвиток етносу на наших землях від середини І тисячоліття н. е. до нашого часу може свідчити про те, що після розпаду праслов’янської мовної спільності почав формуватись український етнос, а отже і українська мова.
  
Ведучий 1. Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов’янська (або церковнослов’янська) мова, що утворилась на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм. Нею писались релігійні та офіційні тексти. Старослов’янська мова тривалий час виконувала функції писемної мови. Поява нової української мови, яка згодом стала сучасною літературною, датується ХІХ століттям.

5 сторінка.  З історії виникнення української писемності.

Тебе, як камінь дорогий,
У шати вправив оксамита.
І не знайдеться більш кілків
Твердіше чорного граніта.

Які стискали волю слова
Минувщини далеких днів,
Коли земля була полита
Сльозами грішних ворогів…

Ведучий 2. Надзвичайно важливе значення в історії народу є виникнення письма. Питання походження слов’янської писемності дуже складне і досі не розв’язане. Протягом багатьох років учених цікавлять питання: коли і як народилась слов’янська писемність, абетка і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки?

Ведучий 1. Довгий час існувала думка, що наша писемність з’явилась після хрещення Русі, коли з Болгарії та Візантії привозили церковні книги. Але на більшості території , де колись селились наші пращури, особливо на півночі від Чорного моря, не раз знаходили археологи на кам’яних плитах, надгробках і амфорах незрозумілі писемні знаки. Що змусило вчених і далі працювати над цим питанням.

Ведучий 2. Перший історик давньої слов’янської писемності болгарський книжник і учений Чорногорець Храбр, який жив у Х столітті, у книзі “Сказання про письмена” розповідає про два етапи розвитку слов’янського письма. Перший – коли ще слов’яни були язичниками, і читали та ворожили за допомогою рисок та зарубок. Другий етап – після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими та грецькими письменами. Але це письмо не було пристосоване до слов’янської мови.

Ведучий 1. Дослідники вважають, що слов’яни мали примітивне письмо ще в першій половині І тисячоліття. Пізніше вони почали користуватись грецькими буквами. Докази про наявність писемності і у східних слов’ян можна знайти в арабських істориків. Але, на жаль, ніяких писемних пам’яток з тих часів до нас не дійшло. І так було до тих пір, поки великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом та Мефодієм – не був створений алфавіт.

6 сторінка.  Кирило та Мефодій – слов’янські вчителі та просвітителі.

…А літери, як неба зорі,
Являють щастя нам удень.
Увечері ти бачиш долю,
Мрійливий затишок пісень.

Як добре, земле українська,
Що кращії твої сини
Плекають мову славнозвісну
На творчій, ясній глибині…

Ведучий 2. Славнозвісні просвітителі, творці слов’янської абетки, проповідники християнства, перші перекладачі грецьких духовних книг, що були видані слов’янською мовою. Брати народились у місті Солунь (сучасна назва містечка Фісалоніки у Греції) у родині військового начальника. Населення тут поділялось на греків і слов’ян. Їх мати була грекинею, а батько – болгарином, тому брати з дитинства добре володіли двома мовами.

Ведучий 1. Кирило (або його звали ще Костянтином) (827 р. – 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську та староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці. А також викладав філософію у вищій константинопольській школі. Друге своє ім’я Кирило Костянтин прийняв перед смертю, постригшись у ченці. За свої здібності і розум він згадується як Костянтин Філософ.

Ведучий 2. Мефодій (815 р. – 6 квітня 885 р.), був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, але незабаром він відцурався мирського життя й усамітнився в одному з монастирів. У 863 році візантійський імператор Михайло направив Кирила та Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою.

Ведучий 1. Перед від’їздом до Моравії Костянтин розробив слов’янську абетку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграда слов’янську азбуку та три-чотири церковні книги, перекладені слов’янською мовою. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.)
Костянтина названо “творцем слов’янського письма”.

7 сторінка. Два різновиди слов’янських писемних знаків.

…Тепер ти вільна, рідна мово.
Писемність гучно розцвіла,
Все більше ніжності, любові
На наші довгії літа.

Розмова, думка, голос тихий,
Цікавий погляд дуже милий.
Тримайся мужності, вивчай,
Вдивись в лексичний водограй…

Ведучий 2. Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (названа так учнями Кирила на честь свого вчителя) і глаголиця (від давньослов’янського “глагол”, що означає “слово”). Єдиної думки щодо походження глаголиці не існує і досі. Її азбука складалась з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з’єднаних між собою.
Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов’янських країнах. Науковці довгий час намагались довести, що глаголиця походить з якогось ще більш давнього письма. Оскільки вважали, що будь-яке письмо в своїй основі являє собою культурне наслідування. Але докази, знайдені ними, не були досить переконливими для того, щоб довести цю теорію. Літери глаголиці такі своєрідні, що схожості між нею та іншими алфавітами немає.

Ведучий 1. Нарешті вчені вимушені були визнати, що глаголиця не схожа на жодне інше письмо й скоріш за все була винайдена братами Кирилом та Мефодієм, як, до речі, про це свідчить і древній слов’янський список руської редакції “Похвала святим Кирилу та Мефодію”: “Не на чужемъ основании своё дело полагающа, нъ изнова писмена въображьща  Произвели своё дело, полагаясь не на чужую основу, а сызнова буквы изобрели”.
   Кирилиця – цілком оригінальна система слов’янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. ЇЇ азбука складалася з 43 літер, зокрема з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Графіка кириличного алфавіту була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.

Ведучий 2. Рукописи Х та ХІ століття написані двома різними абетками. Одні написані кирилицею, інші – глаголицею. Але яка з них давніша? Тобто яким письмом були написані незбережені рукописи кирило-мефодіївських часів? Цілий ряд фактів свідчить про те, що більш давньою абеткою слід вважати глаголицю. Найдавніші пам’ятки (у тому числі “Київські листки”) написані саме глаголицею, до того ж написані більш архаїчною мовою, близькою за фонетичним складом до мови південних слов’ян.
Також на всіх палімпсестах, що збереглись до наших днів, вирізьблено (зіскреблено) глаголицю і новий текст написано кирилицею. Найдавніші книги, написані глаголицею, дійшли до нас з ХІ століття. Найдавніша книга на Русі, написана кирилицею, – Остромирове Євангеліє – 1057 року.
Воно зберігається в Санкт-Петербурзі, в бібліотеці Російської Академії наук.

Ведучий 1. Узагалі, кириличний алфавіт почав широко використовуватись з ХІ століття в художній і світській літературі східних слов’ян. Читаючи старослов’янською, ми вимовляємо слова так, як вони написані. Тут немає різниці між звучанням слів та їх написанням, як, наприклад, в англійській чи французькій мовах. Книжна старослов’янська мова налічувала 38 літер.
   Після смерті Кирила й Мефодія користуватися слов’янською писемною мовою в Моравії було заборонено, я їхніх учнів вигнано до Болгарії. Болгарія прийняла християнство у 865 році, наприкінці ІХ – у Х століттях стала центром слов’янської писемності. Саме з Болгарії було запрошено в кінці Х століття до Київської Русі перших служителів церкви й завезено церковні книги, написані мовою,  якою перекладали Кирило та Мефодій. У науковому обігу цю мову називають старослов’янською  (раніше називали церковнослов’янською).

Ведучий 2. Старослов’янська мова мала багато спільного з давньоруською мовою періоду Київської Русі, тому вона була швидко пристосована до передачі на письмі давньоруських звуків. Під впливом цього у Київській Русі почала розвиватись давньоруська літературно-писемна мова на основі кириличного алфавіту. Старослов’янська й давньоруська писемні мови  таким чином співіснували, доповнюючи одна одну. Вони виконували різні функції:
– старослов’янська вживалася переважно в церковній сфері;
– давньоруською мовою укладалися державно-юридичні закони (наприклад, “Руська правда”), велися ділові документи й писалися художні твори (Слово о полку Ігоревім”).

Ведучий 1. В історії кириличного періоду розрізняють такі етапи:
устав, напівустав, скоропис;
уставне письмо характеризувалось чітким, каліграфічним накресленням літер, кожна з яких писалась окремо, ставилася перпендикулярно до рядка, мала геометричний вигляд;
з середини XIV століття геометричний вигляд літер поступово спрощувався, писалися вони з нахилом, допускалися скорочення слів – такий тип слів називався напівуставом;
пізніше з’явився скоропис – букви були заокруглені, писалися зв’язно, окремі з них виносилися понад рядком.
                                                                                                                      
Ведучий 2. У середині XVI століття в східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт, створений з деякими змінами на основі півуставного письма. Перша друкована книга під назвою „Апостол” була надрукована в Москві в 1564 році, в Україні – у Львові в 1574 році друкарем Іваном Федоровим.
У 1708 році за реформою Петра І старий друкарський шрифт був замінений гражданським.
З алфавіту були усунені деякі зайві літери, написання деяких було спрощено. З XVIII століття гражданський шрифт, пристосований до звукового складу української літературної мови, поширився Україні. І нині кирилиця – в основі нашого алфавіту.

8 сторінка. Сучасна українська літературна мова.Український алфавіт

Ведучий 1.
Життя за віками спливає,
А слово вростає у слово,
Бузками цвіте у розмаї.
І краю праслову немає…

“У мові кожного народу закладені і шлях до Правди,
і шлях до істини!” (Павло Мовчан)

Мова – мережана сходом і заходом, гаптована сяйвом місяця і зірок, переткана барвінком і вишневим цвітом… Вона – вся з гомону полів, лісів і морів,батьківської, отчої, рідної землі…
Мова – це велике національне надбання, національна скарбниця, що визначає ментальність народу. Запашна, співуча, гнучка, сповнена музики і квіткових пахощів, вона підвелася з колін, як піднялася й наша Україна.

Ведучий 2. Зараз українська мова оживає в школах, дитячих садках, на телеекранах, на рівні державного спілкування. Плекають і пестять її наші поети й письменники. Добре знання української мови – це обов’язок кожного громадянина суверенної України. На жаль, мовна ситуація сьогодні далеко на ідеальна. Люди погано володіють українською мовою. У ній побутують перекручені слова, діалектизми, русизми, слова-паразити.
Але українська мова має майбутнє. Адже вона народжується не просто з уст українського народу, а з глибин його серця й душі. Обов’язок кожного з нас – турбуватися про її долю, удосконалювати, збагачувати.

Ведучий 1. Українська мова вивчається у школах та вузах США, Канади, Франції, Польщі, Чехії та інших держав. Вона є однією з робочих мов ООН, а в Римі з 1989 року існує Міжнародна асоціація україністів. Українську мову вважають рідною 67,5 % населення. У той же час на сьогодні російськомовні жителі України складають близько 70 %, а книжковий ринок на 90 % заповнений виданнями з Росії. Українці сходу й півдня практично повністю позбавлені українського слова. Хоча поза межами України наша мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, у країнах Латинської Америки, Австралії, США та Канаді. Чому наша рідна мова повноправно існує за межами України? Чому спілкуватися нею не вважають за сором та образу інші? Чому вона цікавить всіх, крім нас – прямих її нащадків?

Ведучий 2.
“Я живу в Україні,
тому готова розмовляти українською мовою,
навіть коли цілий світ буде проти,” – писала Олена Онищук.
Існує два погляди на зародження й розвиток української мови як окремої слов’янської:
– вона виникла після розпаду давньоруської мови у XIV столітті;
– безпосереднім джерелом української, як і інших слов’янських мов, вважається праслов’янська мова, розпад якої почався в VII столітті.

Ведучий 1.
Сучасна українська літературна мова пов’язує свою історію з конкретною датою – виданням “Енеїди” Івана Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користуватися в писемній практиці книжною українською мовою.

Ведучий 2.
Ще одна дата – 1840 рік, коли вперше було видано твори Т. Г. Шевченка, – може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова важкий, але плідний шлях розвитку й нормативної стабілізації. На цьому шляху – і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів України.

Ведучий 1. Над удосконаленням українського правопису працювали І.Павловський, автор “Української граматики”, М.Максимович, Г.Квітка-Основ’яненко.
Намагаючись увести єдину правописну форму, український письменник та публіцист Пантелеймон Куліш реформував український правопис, наблизивши його до вимови. Цей правопис він застосував у “Записках о Южной Руси”, що вийшли в 1856 – 1957 роках, заклавши цим основу нашого сучасного правопису. Звався цей правопис “кулішівка”.

Ведучий 2. Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна:
·        розвеселити
·        розрадити
·        вселити надію
·        викликати посмішку
·        переконати
·        ощасливити
·        зцілити
·        причарувати
·        возвеличити
·        очистити душу
·        розсіяти сумнів
·        скувати сили душі
·        посилити тривогу й безнадію
·        поранити душу
·        приголомшити
·        принизити
·        образити
·        зганьбити
·        убити

Ведучий 1.
Є слова, що білі-білі,
Як конвалії, квітки,
Лагідні, як усміх ранку,
Ніжносяйні, як зірки,

Ведучий 2.
Є слова, як жар, пекучі,
І отруйні, наче чад…
В чарівне якесь намисто
Ти нанизуєш їх в ряд.
                    Олександр Олесь
9 сторінок. Мої висновки…

Ведучий 1. А тепер ми хотіли б почути ваші думки на основі побаченого і почутого.

Ведучий 2. Для цього ми нагадаємо вам значення кольорів ваших цукерок.
– зелений – що вам сподобалося на уроці.
– червоний – що не сподобалося.
– жовтий – що нового ви дізнались для себе.
– синій – що хотіли б побачити, або про що дізнатись ще про українську мову.
– фіолетовий – як вам можуть допомогти у навчанні такі уроки – проекти.

(Учні висловлюють власні думки)

10 сторінка. Нетлінний скарб нації…

Ведучий 1. Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу – скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова – живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

Ведучий 1.
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Ведучий 2.
…Читайте до болю знайомі рядки,
Вклоняйтеся кожному слову.
Кров’ю кляніться нести у віки
Свою материнськую мову!..


 Додаток 2
ІГРИ НА ЗВАННЯ “КРАЩИЙ ЗНАВЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ”
для учнів різного віку

Гра “Повна протилежність”
Гравці поділяються на дві групи і утворюють два кола, одне всередині другого. Ті, що у внутрішньому колі, сидять на стільцях, а інші стоять за ними.
Один з тих, що сидять, починає гру, кидаючи хустку кому-небудь з внутрішнього кола, і при цьому вимовляючи яке-небудь слово. Той, кому кинута хустка, повинен відповісти йому теж словом, але протилежним за своїм значенням, наприклад: “холодно – жарко”, “швидко – поволі”, “тихо – голосно”. Відповісти треба одразу і тут же кинути хустку кому-небудь з внутрішнього кола, сказавши нове слово.
Коли ж хтось не зуміє відразу ж відповісти, йому доводиться мінятися місцями з тим, хто стоїть за його спиною, передавши йому хусточку.
Той, хто одержав хустку, продовжує гру новим словом.

Гра “Відповідай швидко”
Гравці сидять півколом. Керівник називає відомий дітям літературний твір і кидає комусь з них хустку.
Спіймавши хустку, гравець повинен швидко назвати будь-якого персонажа цього твору і в свою чергу кинути хусточку іншому гравцеві, називаючи при цьому інший твір.
Хто відповість неправильно, дістає штрафний білет. Але досить після цього відповісти правильно і білет анулюється. Хто ж тричі підряд не відповість, той вибуває з гри.

Гра “Міркуй добре”
Гравці сидять у колі. Один з них кидає будь-кому м’яч і одночасно з цим називає який-небудь склад, наприклад: “ка”. Той, хто ловить м’яч, додає склад, щоб вийшло певне слово: “ка-ша”, “ка-мінь” тощо.
Цю гру можна провести ще й так: той, хто кидає м’яч, називає яку-небудь професію, наприклад, “редактор”, а той, кому кинуто м’яч, повинен назвати річ, що стосується даної професії, наприклад: “книжка”, “газета” тощо.
Може бути і важче завдання, наприклад, сказати риму. Виконати його вмить, звичайно, важко. Тому той, хто кидає м’яч, сказавши слово, до якого слід дібрати риму, лічить до п’яти, а той, хто впіймав його, повинен протягом цього часу дібрати до сказаного слова риму.

Гра “Пригадай слово”
Гравці стають у коло, руки на поясі. Один з гравців кидає кому-небудь і колі м’яч. Той, хто спіймає його, повинен сказати яке-небудь слово на умовлену заздалегідь букву, наприклад, “Ц”. Гравець, який спіймав м’яч, каже: “Цифра” – і одразу ж кидає м’яч третьому, який тут же додає слово на цю ж букву – “циркуль”. Третій кидає четвертому, четвертий каже, наприклад, “циркуляція” і, не затримуючи м’яча, кидає його п’ятому і т.д.
Букві вибирають залежно від складу і віку гравців або на яку є найбільше слів і їх найлегше дібрати (в, м, к, с і т.д.).
Слова потрібно придумати швидко, не затримуючись. Повторювати вже сказані слова не дозволяється.
Програє той, хто повторив уже сказане слово або нешвидко придумав нове слово.

Гра “Ланцюжок”
У цій грі треба скласти ланцюжок із слів так, щоб остання буква одного слова збігалася з першою буквою наступного.
Гравці стають у коло. Один з них кидає комусь м’яч і водночас каже якесь слово, наприклад, “Дніпропетровськ”. Той, хто спіймав м’яч, повинен одразу ж сказати інше слово, яке починалося б на ту букву, якою закінчується попереднє слово. В даному випадку на букву “А”. Він, наприклад, каже: “Алчевськ” – і кидає м’яч далі по колу. Третій повинен сказати слово на букву “Р”, наприклад, “Рівне”, четвертий на букву – “Н” – “Нікополь” і т.д.
Можна умовитися брати слова, обмежуючись якоюсь однією темою, наприклад: звірі, риби, птахи, географічні назви тощо.
Всі слова повинні бути в називному відмінку однини.  

Гра “Так” і “ні” не говори”
Гравці сідають півколом. Один з них – ведучий. Він ставить запитання то одному, то другому гравцеві. На всі запитання треба швидко відповідати, але не можна при цьому говорити ні “так”, ні “ні”. Наприклад:
– Ти був влітку в таборі?
– Був.
– Любиш кататись на ковзанах?
– Люблю.
Той, хто відповість на поставлене запитання “так”, ні “ні”, змінює ведучого.

Гра “Три слова”
Гравці стають у коло. Посередині – ведучий. Він то одному, то другому з гравців говорить які-небудь три слова, а гравець повинен скласти з них ціле речення.
Виграє той, хто найшвидше складе речення.

Гра “Літературний атракціон”
Ведучий називає прізвище письменника. А гравці повинні назвати його твір. Той, хто назве першим, той стає ведучим.

Гра “Література і числа”
Є літературні твори, до назви яких входять числа. У кожного з гравців – аркуш паперу і олівець. Хто за 2-3 хвилини напише найбільше таких назв творів – той виграє.

Гра “Література і музика”
Керівник пропонує гравцям пригадати літературні твори, на які написана музика.
Виграє той, хто назве найбільше творів.

Гра “Літератори”
Гравці сідають у коло. Керівник дає тему оповідання. Один з гравців починає оповідати на цю тему, доходить до цікавого моменту і, не закінчивши фрази, замовкає.
Гравець, який сидить справа, продовжує оповідання і, сказавши кілька фраз, пропонує продовжувати своєму сусідові і т.д.
Оповідання виходить дуже веселе, повне несподіваних пригод, з невідомим для всіх закінченням.
Виграє той, чия частина оповідання буде найкращою.

Гра “Рими”
Гравці записують одне й те саме слово, а потім протягом 3-5 хвилин кожен добирає до цього слова рими.
Виграє той, хто напише найбільше слів, які римуються. Обрати слід іменник або прикметник, а не дієслово, бо римувати дієслово легко.

Гра “Вірші на замовлення”
Кожен гравець  дає своєму сусідові зліва чотири слова, які римуються між собою, а той повинен придумати вірш на чотири рядки.
Приклади римованих між собою слів: лінь-тінь, день-пень, луна-вона, річка-стрічка і т.д.
На складання віршів дається кілька хвилин, після чого кожен читає те, що він придумав.
Гра цікава, коли дані слова менш підходять.

Гра “Буриме”
Це стара літературна гра. Учасники гри повинні написати вірші на задані рими. Тема віршів може бути заздалегідь обумовлена або довільно обрана кожним гравцем. Гра проходить так: усі сідають у коло, на початку обирають рими. Для цього кожен із гравців записує на своєму аркуші два слова, що римуються, і, загорнувши аркуш, передає його по колу сусідові справа. Обмінявшись аркушами, гравець знову записує двоє слів, що римуються, і знову передає по колу.
Тепер перед кожним виявляється аркуш з двома несподіваними римами, довільно визначеними товаришами. На ці одержані рими і треба написати вірші. Коли рядки заповнюються, гравці по черзі читають вірші. За кращі вірші колективно визначається від 1 до 3 очок.
У цій грі перемагає той, у кого більше літературної винахідливості і дотепності.

Гра “Сто слів”
Можна організувати змагання: хто напише найбільше іменників, які починалися б з однієї і тієї ж букви. Перший, хто напише сто слів, голосно про це повідомляє. Всі зразу перестають записувати. За кожне слово зараховується очко.
Записати сто слів на одну букву не легко. Тому для молодших школярів кількість слів модна зменшити до 50 або навіть 25. Кількість слів можна зменшити і тоді, коли слова починаються на я, ц, ш, щ. Набрати 10 слів на ці букви теж важко.

Гра “Словоутворення”
Чи багато слів можна скласти з букв, які входять в слово “гідроелектростанція”?
Можна провести конкурс. На аркуші цупкого паперу креслять дев’ятнадцять однакових квадратиків, а в кожному з них, розміщуючи по одній букві, пишуть слово “гідроелектростанція”. Потім розрізують квадратики. Буде розрізаний алфавіт з дев’ятнадцяти букв, які входять в слово “гідроелектростанція”. Тепер можна почати складати слова (електрон, електрод, рос, наріст, танк та ін.).
Склавши слово, записують його на папері і тоді складають інше.
Складати можна тільки іменники  в називному відмінку однини. Якщо слово вживається лише в множині, воно теж може бути.
Хто складе найбільше слів, той виграє.

Гра “Дивись у корінь”
Відомо, що основну частину слова без префікса і суфікса називають коренем, наприклад, коренем слова “візник” є “віз”.
Щоб брати участь у цій грі, великої підготовки не потрібно. Береться один корінь, а завдання гравців написати найбільше слів з спільним коренем.
Наприклад, взяли корінь “хід”. Учасники гри записують його і починають змагання. Швидко записують слова: вхід, схід, захід, прихід, відхід, підхід тощо, поки хвилинна стрілка не відрахує обумовлений час, наприклад, п’ять хвилин. Все! Записувати закінчили. Виграє той, у кого виявиться найбільше слів, які не повторюються у товаришів.


 Додаток 1

УРОК-ГРА “ЩО? ДЕ? КОЛИ?”
для учнів молодшого шкільного віку

Тема: Закріплення вивченого матеріалу про речення.
Мета: розширювати і поглиблювати уявлення учнів про речення, його види, удосконалювати навички встановлення зв’язку слів у реченні; розвивати вміння аналізувати, узагальнювати; виховувати любов до природи.
Обладнання: силуети звірів (лисиці, білки, ведмедя, зайця, сови), рулетка, табло для виставляння рахунку, сигнальні картки, конверти з листами, таблиці з зашифрованими реченнями.
Тип уроку. Урок узагальнення та систематизації знань.

Хід уроку
І. Організація класу до уроку.
Учитель.
Нумо, діти, підведіться,
Всі приємно посміхніться.
Продзвенів уже дзвінок,
Починаємо урок!
А цікаво вам дізнатись,
Що сьогодні може статись?
Ну, то сядьте всі зручніше,
Попрацюємо скоріше!
Подивіться уважно на таблицю, вставте у записаних словах букви, що позначають голосні звуки, і дізнаєтесь, які слова та поняття, що вони позначають, нам будуть потрібні під час уроку.
Вз……м…д…п…м…г… (взаємодопомога)
Вз……м…р…з…м…нн… (взаєморозуміння)
П…в…г… (повага)
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
Учитель. Як називається наш урок, ви дізнаєтеся тоді, коли прослухаєте мою розповідь.
Надумали звірі своїх дітей теж грамоти навчити. Збудували школу, зібрали всіх звіряток докупи й посадили за новенькі парти. Надворі сонечко сяє, пташки щебечуть, вітерець повіває, а в класі тихо. Звірята сиділи спокійно та слухали учителя. Тільки лисичка Риженька усе поглядала у вікно – дуже їй хотілося побігати, побавитись. З нетерпінням вона почала позіхати, потягуватись. Інші звірята, дивлячись на неї – і собі позіхали. Позіхнути захотілось і вчителеві – Мудрій Сові. Але вона все ж таки стрималася, підвелася й почала стукати хворостинкою по класній дошці. У цей час Риженька підняла лапку.
– Мудра Сово, – сказала вона, – у мене є ідея. Давайте зіграємо з учнями школи, яка знаходиться поблизу лісової галявини, в гру “Що? Де? Коли?”. Мудра Сова погодилася.
Отже, сьогодні урок буде проходити у формі гри “Що? Де? Коли?”.
ІІІ. Гра “Що? Де? Коли?”
1. Завдання лисички Риженької.
(Учитель крутить рулетку, стрілка вказує на сектор №1)
– З вами грає … (Учитель читає загадку)
Живе у лісі хижа, дика,
Любить курку та індика. (Лисичка)
Так. Це Лисичка.
1) Продовжте прислів’я.
Добре того вчити…(хто хоче все знати)
Казки маленькі… (а розуму в них багато)
Як посолиш… (так і їстимеш)
2) Утворіть речення.
Відмір, сім, відріж, раз, а, раз, один.
Не, семеро, ждуть, одного.
3) Відновіть текст. Прочитайте його виразно. Придумайте заголовок.
Хотіла його підняти. Тоді допомогли їй інші білочки. Але не змогла, він був величенький. Білочка побачила горішка.
– Із завданням лисички ви впоралися добре, я задоволена.
Рахунок 1:0 на користь знавців (Учитель виставляє рахунок)

2. Завдання зайчика Куций хвіст.
(Учитель продовжує гру, крутить рулетку. Випадає сектор №2)
– З вами грає … (Учитель читає загадку)
Влітку носить сіру шубу,
Взимку – білого кожуха.
Має з тріщиною губу,
Косі очі й довгі вуха. (Заєць)
Так, це зайчик. (Учитель читає завдання з конверта)
1) Складіть схеми речень.
Весною ми пішли до лісу.
У школі є куточок живої природи.
Зичу вам міцного здоров’я.
– Як відділяються речення одне від одного в усному мовленні й на письмі?
– З якої літери починаємо писати перше слово?
– Скільки слів у кожному з написаних речень?
Молодці! І це завдання виявилось вам під силу. Отже, 2:0 на користь знавців.

3. Завдання білки.
– Граємо далі, випадає сектор №3. З вами грає… (загадка)
Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає,
Хоч мала вона на зріст,
Та великий має хвіст,
Як намисто оченята.
Хто це? Спробуй відгадати. (Білочка)
Звичайно, це білочка. Послухайте її завдання.
1) Переробіть розповідні речення в спонукальні.
Я поважаю і люблю свій народ. Діти стараються берегти книги.
2) Прочитайте вірш Тараса Шевченка.
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужого научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
– Яке це речення за метою висловлювання? Запишіть слова, що спонукають до дії.
– Молодці! Ви впорались із цим завданням. Рахунок 3:0 на вашу користь. (Учитель виставляє рахунок)

IV. Фізкультхвилинка.
Раз! Два! Три! Чотири! П’ять!
Час прийшов нам спочивать.
Тож піднімем руки вгору,
Ніби глянемо на зорі.
А тепер всі руки в боки,
Як зайчата, – скоки-скоки!
Десять, дев’ять, вісім, сім!
Час за парти нам усім.
– Відпочили? Продовжуємо гру!

4. Завдання ведмедика Солодка Лапа.
(Учитель крутить рулетку, випадає сектор №4)
– З вами грає… (загадка)
Хоч у нього шуба є,
Та як холод настає
Він не їсть тоді, не п’є
І не ходить, не гуляє,
А у лігво спать лягає. (Ведмідь)
– Так. Це ведмедик, а звати його Солодка Лапа. Ось його завдання.
(Учитель відкриває конверт і читає лист)
1) У віршованих рядках нові слова сховалися в середині слів і на їхніх з’єднаннях. Спробуйте знайти їх.
Біга лісом медвежа – батька й матір розважа. (Сом, мед, жаба, вежа)
– Яке це речення за метою висловлювання?
– Які розділові знаки ставляться в кінці речення?
2) У кінці кожного речення поставте розділові знаки: “?”, “.”, “!”
(У дітей – сигнальні картки із знаками)
Впало підрубане дерево
Де живе білочка
Діти, бережіть книги
– Ведмедику не вдалося перемогти – і рахунок 4:0 на вашу користь.

5. Завдання Мудрої Сови.
– Чи готові ви далі змагатися? Увага! Читаю лист від Мудрої Сови, вона – найрозумніша з тварин, адже це вчитель звірят.
1) Розшифруйте речення.
2) Впишіть букву с , прочитайте скоромовку.
На одній _о_ні ви_окій
Де_ь-коли_ь жили _ороки,
Одинокі дві _ороки.
3) Відповіді у словах.
– Відповіді на ці запитання можна знайти у виділених словах.
Що їв касир під час обідньої перерви? (сир)
Що побачив Карлсон, який спав на даху? (сон)
Хто налякав королеву в лісі? (лев)
Що зламав цап об поріг? (ріг)
– Які речення називаємо питальними?
– Який знак пишемо в кінці питального речення?

V. Підсумок уроку.
Учитель. Команда знавців добре впоралася з усіма завданнями, які дала Мудра Сова, тому рахунок стає 5:0 на користь знавців (учитель вивішує рахунок). Гра закінчилася вашою перемогою над командою лісових звірів. Урок наш теж підійшов до кінця.
Друзі любі мої,
Ви ростете в школі,
Мов квіти живі.
Спілкуєтесь чемно, весело, завзято,
Бо мова в школі – скарбничка дитяча.
Ми сходинки мовні усі подолаємо,
У школі багато цікавого взнаємо.
Урок закінчився. Бажаю в майбутньому лише перемог.



1 коментар: