13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва Сумської області народився Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович, помер 28 вересня 1956 р. у Києві) - український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст. Начальник медично-санітарного управління Міністерства  залізниць УНР. Вязень сталінських концтаборів. Ціною звільнення стали контроверсійні фейлетони проти УПА. 

У своїх творах Остап Вишня найбільше атакував слабкості свої, своїх земляків, вважаючи, за Гоголем, що «кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися». Особливо нещадно висміював Вишня слабість в українців інстинкту громадської і національної єдності, їхню інертність, всі ті анахронічні риси в психології та мисленні українця, що так дорого обійшлись і обходяться Україні. Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Започаткував новий жанр — усмішка. Усмішка — це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: «Хоч „фейлетон“ уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово „усмішка“ гарніше від „фейлетону“». Автор «Вишневих усмішок» освоює і далі розвиває традиції вітчизняної та світової сатиричної літератури й народної творчості. Передусім традиції класиків (Гоголя і Шевченка, Щедріна і Франка, Мартовича і Чехова).